16 квітня проводиться Всесвітній день боротьби з дитячим рабством. Ця дата була обрана на згадку про вбивство юного пакистанця Ікбала Масіха, вбитого у віці 12 років за те, що він повстав проти життя в рабстві.

За оцінками Міжнародної організації праці (МОП), близько 152 мільйонів дітей віком від 5 до 17 років залучені до дитячої праці. Наявні дані вказують на тісний зв'язок між бідністю домогосподарств та дитячою працею, а дитяча праця увічнює злидні з покоління в покоління, не даючи дітям із бідних сімей можливості відвідувати школу та обмежуючи їхні перспективи соціальної мобільності. Щороку понад мільйон дітей продаються в рабство. Багато хто працює у небезпечних умовах, і щороку під час роботи гине понад 20 000 дітей. 1 з 4 всіх жертв торгівлі людьми – діти, залучені до примусової праці.

Багато людей часто плутають дитяче рабство з дитячою працею, але воно набагато гірше. Хоча дитяча праця шкідлива для дітей і перешкоджає їхній освіті та розвитку, дитяче рабство виникає, коли дитину експлуатують заради отримання вигоди. Ця категорія може включати торгівлю дітьми, дітей-солдатів, шлюб з дітьми та домашнє рабство дітей

У 1919 році Міжнародна організація праці прийняла першу Конвенцію про мінімальний вік приймання дітей на роботу в промисловості (Вашингтон), якою мінімальний вік роботи на промислових підприємствах встановлено –  14 років. Далі були схожі Конвенції: про мінімальний вік допуску дітей на роботу в морі (Генуя – 1920 рік); про мінімальний вік допуску дітей до роботи в сільському господарстві (Женева – 1921 рік); про мінімальний вік допуску дітей до роботи на непромислових роботах (Женева – 1921 рік). В основному, йшлося про допуск до роботи дітей віком від 12 років. Як бачимо, дані документи були прийняті задовго до Декларації прав дитини ( 1959 рік) та Конвенції ООН про права дитини (1989 рік). Всі згадані документи ратифіковані Україною.

Відповідно до цих документів забороняється залучення  дітей  до  найгірших  форм  дитячої праці, а саме:

1) усі форми рабства або практика, подібна до рабства, зокрема, продаж дітей та  торгівля ними, боргова залежність, а також примусова чи обов’язкова праця, включаючи примусове чи обов’язкове вербування дітей для використання їх у збройних конфліктах;

2) використання, вербування або пропонування дитини для зайняття проституцією,    виробництва  порнографічної продукції чи порнографічних вистав;

Від моменту російського вторгнення у лютому 2022 року, кількість випадків торгівлі людьми суттєво зросла. За даними ОБСЄ, від початку війни пошуки в Інтернеті сексуальних послуг та порнографічних зображень українських жінок і дітей зросли на 600 відсотків

3) використання, вербування або   пропонування   дитини   для незаконної діяльності; 

4) робота, яка за своїм  характером  чи  умовами, в яких вона виконується,  може завдати шкоди фізичному або психічному здоров’ю дитини.

Кримінальним кодексом України, зокрема статтею 150, передбачено кримінальну відповідальність за експлуатацію дитини,  яка  не  досягла  віку,  з якого законодавством дозволяється працевлаштування, шляхом використання її праці  та за такі ж дії,  вчинені щодо кількох  дітей  або  якщо  вони спричинили  істотну  шкоду  для  здоров’я,  фізичного розвитку або освітнього рівня дитини,  або  поєднані  з  використанням  дитячої праці в шкідливому виробництві, що карається арештом до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Такі ж самі дії вчинені організованою групою караються позбавленням  волі  на  строк  від  п’яти до десяти років з позбавленням права  обіймати  певні  посади  чи  займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Тож варто пам’ятати:  діти повинні в першу чергу навчитися, а не працювати! Піклування про підростаюче покоління, його майбутнє – головний обов’язок батьків, суспільства та держави.