Під час воєнного стану роботодавець зобов’язаний надати за заявою працівника відпустку без збереження заробітної плати такої тривалості, як зазначено у заяві (проте не більш ніж 90 календарних днів). Це стосується тих працівників, що виїхали за межі України або набули статусу внутрішньо переміщеної особи. Таке право гарантує їм ч.4 ст.12 Закону № 2136 «Про відпустки».

Після закінчення періоду в 90 днів продовжити відпустку без збереження зарплати неможливо. Проте, якщо роботодавець і працівник бажають продовжити період відпочинку, вони можуть розглянути також інші види відпусток, під час яких за працівником не зберігається заробітна плата. Це:

• за сімейними обставинами або з інших причин (до 15 календарних днів на рік, за згодою сторін, відповідно до ч.1 ст.26 Закону «Про відпустки»);

• відпустка на період карантину (відповідно до ч.4 ст.84 КЗпП та ч.3 ст.26 Закону «Про відпустки», уряд продовжив тривалість карантину до 30.04.2023);

• відпустка без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого ч.1 ст.26 Закону України «Про відпустки» (на період дії воєнного стану, надається на прохання працівника відповідно до ч.3 ст.12 Закону №2136).

Важливо! Час відпустки без збереження заробітної плати, яка надається виїхалим через війну, не включається до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку

За матеріалами Державної служби України з питань праці