У ХХ столітті  Україна пережила три голодомори: 921-1923 років, 1932-1933 р.р., 1946-1947 р.р.

Ці страшні роки в історії нашої держави не стали історичним минулим, а залишилися невиліковною раною українського народу, яка різким болем пронизує пам'ять багатьох  поколінь. 

Окрім очевидних людських втрат та величезного морального удару, голод завдав невиправної шкоди українському національному життю.

Сьогодні, в час розбудови  вільної і незалежної держави,  ми повинні низько вклонитися тим, хто  залишився в живих, тим,  в чиїх душах назавжди голодомор залишив свій незагойний слід.

Шановні южноукраїнці!

Вшанувати пам’ять невинних жертв - це те мале, що ми, сучасні українці, маємо зробити не  лише на вшанування пам'яті мільйонів загиблих, а, скоріше, заради наших дітей,  які повинні завжди пам’ятати про ті страшні часи й робити все, щоб подібне ніколи не повторилося.

Тож нехай у кожній оселі спалахне вогник свічки на знак світлої пам'яті невинно загиблих у страшні роки голодоморів…