Спілкуватися без образ і не боятися захистити себе. Як попередити насильство в сім'ї

Запобігання та протидія домашнього насильства 10.11.2022 Версія для друку

Повномасштабна війна впливає на всі сфери нашого життя.

Якщо раніше українці спокійно укладали плани на майбутнє, то нині багато з нас налякані й розгублені.

Особливо гостро негативні емоції можуть проявлятися в умовах вимушеного переїзду та спільного мешкання з родичами чи навіть з незнайомцями.

Як запобігати конфліктам у родині та де шукати підтримки?

Що таке ненасильницьке спілкування?

«Зараз ми живемо в умовах війни, і в кожного з нас вмикається «режим виживання». Основні почуття в такому стані – тривога, страх і злість. У деяких випадках ці почуття зберігають нам життя, однак спілкування з близькими погіршують. Ми можемо бути більш роздратованими, агресивними, «атакувати» співрозмовника через дрібниці. Усе це природно. Та якщо не контролювати своїх слів, втрачається гармонія та взаємоповага у стосунках»,

Ненасильницьке, або екологічне спілкування задовольняє інтереси всіх учасників діалогу. Цей підхід до комунікації ще в 60-х роках минулого століття розробив американський психолог Маршалл Розенберг.

Прислухайтеся до себе. Щоб спілкуватися без агресії, важливо насамперед почути себе. Коли ми відчуваємо, що наша злість чи образа посилюється, слід зробити паузу й подумати, чому ми так реагуємо. Цілком ймовірно, що людина навпроти не є причиною наших негативних емоцій.

Почуйте інших. Якщо ми сумніваємось у тому, що хотів нам донести співрозмовник, можемо уточнити, чи правильно його зрозуміли. Це дозволяє «видихнути» і дійсно спробувати почути людину, а не одразу ж приписати їй власні оцінки й характеристики.

Не навішуйте ярликів. Наші слова можуть завдавати болю іншим. Наприклад, розлючений/-на партнер/-ка каже: «Ти не зателефонував/-ла мені! Ти безвідповідальний/-на!». Так ви заздалегідь оцінюєте людину та надаєте їй негативну роль. Коханих такі слова ображають і викликають бажання захиститись. Найчастіше захист – це напад, тому фактично на рівному місці виникає конфлікт. Дуже часто люди включаються у нього без вагомої причини, а просто щоб захиститися.

Уникайте узагальнень. Вони також ображають співрозмовників. Наприклад, зараз ми можемо чути твердження «Усі, хто виїхав з України, – слабкі та боязкі» або «Всі мами, які залишились, – безвідповідальні». Якщо ми не хочемо провокувати сварку, ми не можемо робити про співрозмовника жодних висновків без розуміння ситуації, емоцій іншої людини та її потреб.

Не вплутуйтесь у конфліктні дискусії. Щоб не вирощувати в собі злість, не обговорюйте «гарячі» теми в публічних місцях. Наприклад, у маршрутці хтось може почати бідкатись через високу вартість проїзду, водій виправдовуватиметься, інші пасажири активно долучаться до обговорення. Дискусія може перерости в особисті образи та навіть спричинити бійку.

Бережіть моральні сили й намагайтеся не витрачати їх намарно. Не знецінюйте почуття співрозмовника, якщо хочете зберегти теплі, здорові стосунки без образ і насильства. Нехай ваше спілкування з близькими буде неагресивним, дослухайтеся до власних емоцій і поважайте потреби довколишніх. Якщо ви відчуваєте, що у вашій родині все ж назріває серйозний конфлікт, не соромтеся звернутися по допомогу.

Куди постраждалим від домашнього насильства звертатися за допомогою?

Якщо насильство відбувається «тут і зараз» – треба телефонувати за номером 102, тобто в поліцію. У зверненні повідомити адресу, і якщо насильство відбувається щодо або в присутності дитині – вказати й це. Адже за законом, навіть якщо дитина є свідком домашнього насильства, – вона вважається постраждалою і потребує допомоги та захисту. Поліція має відреагувати на звернення, припинити протиправні діяння, оцінити ризики та на підставі цього розглянути можливість винесення термінового заборонного припису стосовно кривдника.

Якщо постраждалій особі завдано тілесних ушкоджень – треба звернутися до медичного закладу. Обов’язково повідомити лікарів про ситуацію, що сталася.

Якщо домашнє насильство відбулося раніше або не несе прямої загрози особі в цей момент (наприклад, постраждала особа чи кривдник пішли з дому, де відбувалося насильство) – постраждала особа може звернутися щодо цього випадку в поліцію з заявою. У поліції мають зафіксувати звернення та відреагувати на нього.

Крім поліції, є й інші служби, які дійсно допомагають, адже

Говорити про насильство та запобігати йому – не соромно.

Звертайтеся до:

- управління соціального захисту населення – (05136) 5-55-17, 5-55-27

- центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді - (05136) 5 51 81

- Мобільна бригада соціально-психологічної допомоги - (05136)59624, 0505549805

- «Денний центр соціально-психологічної допомоги» - (05136)54512, 0979712631.

- центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги - (05136) 5-55-08

- на гарячу лінію з попередження домашнього насильства – 116-123 (з мобільного) або 0-800-500-335 (зі стаціонарного),

- до урядового центру за номером 15 47 або до чат-боту «ДійПротиНасильства» (@police_helpbot) у Telegram.

Статтю підготовлено в межах програми гуманітарного реагування UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення, за підтримки CERF (Central Emergency Response Fund).

Читайте також