Новонароджені та шлюби
Реєстраційна служба 22.04.2024
Южноукраїнський відділ державної реєстрації актів цивільного стану
З 15 по 21 квітня в Южноукраїнській міській територіальній громаді зареєстровано 5 шлюбів &nbs...
Сім’я є первинним та основним осередком суспільства. Сім’я - головний інститут суспільства. У свою чергу інститут сім’ї включає безліч більш приватних інститутів, а саме інститут шлюбу, інститут споріднення, інститут материнства і батьківства, інститут власності, інститут соціального захисту дитинства і опіки та інші.
Шлюб - інститут, який регулює відносини між чоловіком та жінкою. Саме шлюб в людському суспільстві вважається єдино прийнятною, соціально схваленою та закріпленою законом формою.
Правове регулювання сімейних відносин є основним завданням Сімейного кодексу України, який визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов’язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов’язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім’ї та родичів.
Регулювання сімейних відносин здійснюється Сімейним кодексом України з метою зміцнення сім’ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб, утвердження почуття обов’язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім’ї, побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.
Сімейним кодексом України (далі – Кодекс), що набув чинності 1 січня 2004 року, вперше дається законодавче поняття шлюбу. У ньому лаконічно сформульовано основні ознаки шлюбу (стаття 21).
Шлюб – це сімейний союз. Слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім’ю, а не спрямований на її створення.
У шлюбі можуть бути лише жінка та чоловік, тобто особи різної статі.
Необхідною або, як ще її називають, конститутивною ознакою шлюбу є його реєстрація державним органам реєстрації актів цивільного стану. Без такої реєстрації шлюбу як правової категорії немає. Так званий «цивільний шлюб» - це побутова категорія, яка віддзеркалює наявність лише однієї ознаки шлюбу – сімейного союзу жінки та чоловіка. Відсутність державної реєстрації не робить цей союз актом цивільного стану, тобто шлюбом у правовому розумінні цього слова. Жінка та чоловік у цьому союзі мають статус сім’ї, але не мають статусу подружжя.
Відповідно до положень Кодексу умовами вступу в шлюб є взаємна вільна згода жінки та чоловіка на укладення шлюбу, тобто шлюб має бути добровільним (стаття 24).
Статтею 27 Кодексу визначено, що державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. Державна реєстрація шлюбу засвідчується свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.
Відповідно до статті 36 Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов’язків подружжя.
Чинним законодавством України шлюб між чоловіком та жінкою може бути укладений за певних умов.
Статтями 22-26, 28 Сімейного Кодексу України такими умовами, зокрема є: 1)добровільність, що полягає у виявленні взаємної згоди чоловіка та жінки на укладення шлюбу, висловленій ними особисто, у можливості особистого подання чоловіком та жінкою заяви до будь-якого органу державної реєстрації актів цивільного стану за їх вибором ; 2)одношлюбність, що полягає у відсутності одночасного перебування чоловіка та жінки в іншому зареєстрованому шлюбі. 3) відсутність перебування чоловіка та жінки між собою в родинних зв’язках прямої лінії споріднення, а в деяких випадках бокової лінії споріднення.
Важливою умовою для реєстрації шлюбу, що визначено статтею 22 Сімейного Кодексу України, є досягнення на день реєстрації особами, які бажають зареєструвати шлюб, шлюбного віку - 18 років. Це той вік, по досягненню якого особа є повнолітньою, володіє повною цивільною дієздатністю і здатна, з огляду на досягнення інтелектуальної, психічної та фізичної зрілості приймати за своїм переконанням будь-які рішення.
Однак, стаття 23 Сімейного Кодексу України, надає змогу неповнолітній особі, яка досягла 16 років, зареєструвати шлюб, за умови надання судом такій особі права на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає ї інтересам. Рішення суду в таких випадках є єдиною законною підставою такого шлюбу. Законодавство не містить чіткого переліку підстав для надання такого права неповнолітнім, але, як правило, такими є: фактичне спільне проживання пари, яка не досягла шлюбного віку, вагітність неповнолітньої, народження нею дитини. До участі в справі залучаються один або обидва батьків (усиновлювачів) неповнолітнього особи, опікун, особа, з яким передбачається реєстрація шлюбу, а також зацікавлені особи. Заперечення батьків (опікунів) щодо надання права на шлюб не є підставою для відмови в задоволенні такої заяви, так як головним критерієм для задоволення заяви є відповідність такого права інтересам заявника. Рішення повинно містити прізвище, ім’я та по батькові особи, право на шлюб з якою надається судом.
Для подання заяви про шлюб, окрім рішення суду, що набрало законної сили, необхідно надати паспорти. Якщо наречені раніше перебували у шлюбі, то документ про припинення попереднього шлюбу.
Орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов’язаний ознайомити наречених з їхніми правами та обов’язками як майбутніх подружжя і батьків та попередити про відповідальність за приховання перешкод до реєстрації шлюбу, що передбачено статтею 29 Кодексу. Водночас згідно зі статтею 30 Кодексу, наречені повинні повідомити один одного про стан свого здоров’я.
Шлюб реєструється у приміщенні органу державної реєстрації після спливу одного місяця від дня подання особами заяви про реєстрацію шлюбу. За наявності поважних причин керівник органу державної реєстрації актів цивільного стану дозволяє реєстрацію шлюбу до спливу цього строку. Отже, у разі бажання наречених зареєструвати шлюб у найближчі терміни у зв’язку з вагітністю, наречена повинна надати довідку медичного закладу про вагітність.
Підсумовуючи викладене слід зазначити, що для будь-якого періоду часу сім’я є основним фундаментальним інститутом суспільства, надає йому стабільність та сприяє розвитку суспільства та його прогресу.
